Профілактика та подолання емоційного вигорання

Сьогоднішнє життя характеризується високою інтенсивністю, соціально-політичними та соціально-економічними змінами. До працівників висуваються більш складні вимоги, що в свою чергу впливає на психологічний стан людини, виникає емоційне напруження, іноді стреси. Часто все це може призвести до професійного вигорання.

Що ж таке емоційне вигорання? Перш за все, це синдром, який розвивається на фоні стресу і в подальшому може призвести до виснаження як емоційних, так і фізичних ресурсів людини.

Як він проявляється? Людина почуває себе втомленою, вона не хоче ходити на роботу, їй стає байдуже на оточуюче середовище або все її дратує. Часто ці прояви можуть супроводжуватися і фізіологічними проблемами зі здоров'ям, різними хворобами. Більшість людей не усвідомлює, що їх організм символізує різними ознаками про існуючу проблему і нічого з цим не робить.

Кандидат психологічних наук, Коцюба Анна Олександрівна, з власного досвіду стверджує, що здебільшого, професійне вигорання стосується тієї категорії людей, які мають справу з відносинами «людина – людина». Проте, досить часто воно виникає і в інших ситуаціях.

Вона виділяє фази емоційного вигорання. І якщо людина проходить усі стадії, не звертаючи на них увагу, то може настати «точка неповернення». На початковій стадії, коли людина включається в цікаву для неї діяльність, вона може на певний час забувати про власні потреби. Це, в свою чергу, через певний час викликає напруження організму і людина вже перестає розуміти, навіщо і для чого вона так старається.

Але ж більшість вже не може зупинитись, змінити діяльність чи просто відкласти справу на потім. Людська природа, мета самоствердитись, думка оточуючих штовхає людину робити все так само й надалі, таким чином, все більше занурюючи її в психологічну напругу, залежність від ситуації.

Існує багато класифікацій етапів професійного вигорання, однак можна виділити узагальнену модель, яка буде більш зрозумілою для кожного. Передвісником є тривалий, хронічний стан емоційної напруги, фонової тривожності, коли проблем начебто і немає, але є втома і негативні емоції. Друга стадія – коли до тривожності додаються психосоматичні симптоми. Це може бути безсоння, головні болі, загострення хронічних захворювань. Третя фаза характеризується загостренням, посиленням реакцій організму. Людина незадоволена результатами праці, навіть не усвідомлюючи цього. Організм запускає режим економії емоційних проявів, проте він виявляється здебільшого в обмеженні близького оточення, що в свою чергу переводить стресові прояви в стан згубного дистресу. Коло замикається, людина відкинула всі шляхи виходу з ситуації і самозациклюється.

Однією з головних психологічних потреб людини є якісне спілкування, здоровий зворотний зв'язок. Чим доросліша людина, тим більше перешкод та бар'єрів вона ставить на шляху до задоволення даної потреби. Діти ж проявляють себе в даній ситуації вільно, використовують будь-які способи отримання бажаного результату. Але саме задоволення потреби у відкритому спілкуванні найчастіше використовується психологами для виведення людини зі стану вигорання та замкнутості.

Наше емоційне життя сповнене злетів та падінь, головне, щоб воно не набувало форми байдужості. Беручись за цікаву справу ми відчуваємо емоційний сплеск, це стимулює. Проте, в певний момент ми знайомимось зі справою, знаходимо шляхи вирішення проблеми і вона стає для нас вже не такою привабливою, як в перший день. Саме цей момент є важливим, треба вміти помітити його вчасно та задати собі питання: що я маю зробити, щоб знову зацікавити себе? Тільки таким чином ми зможемо уникнути проходження тієї точки, яка веде до емоційного вигорання.

Джерело: https://vseosvita.ua/library/profilaktika-sindromu-emocijnogo-vigoranna-66607.html